ДОДОМУ, ДО ДОМУ

ДОДОМУ – ДО ДОМУ Додому, присл. У свій дім, до своєї сім’ї; у рідні місця. Пора рушати додому (М.Коцюбинський); Вернувся Чіпка додому (Панас Мирний). До дому, ім. з прийм. Він зумисне обійшов кругом кварталу і підійшов до дому Коралаєвої, минаючи вікна (І.Нечуй-Левицький); Хутко прийшла \[Софія\] до дому баронеси (Леся Українка); – Проте ходімо до дому. – Разом зайшли вони до терема (С.Скляренко).